На початку літа українські аграрії успішно завершили посівну кампанію. Попри бойові дії, замінування, дефіцит палива, пошук нових логістичних маршрутів аграрний фронт впорався. Разом з тим найближчим часом розпочнеться нова посівна, яку потрібно провести попри повномасштабне вторгнення росії в Україну. За даними ООН, зрив ще й цієї посівної може призвести до світової продовольчої кризи.
Для українського агросектору це загрожує відкиданням у розвитку та непрямі втрати просто від зупинки бізнесу. Якщо весняну посівну аграрії ще витягнули, то зимову чи весняну середній бізнес може не подужати і відмовитися засівати деякі площі, пустивши їх під “пар”. Тож цього і наступного року частина родючих українських чорноземів може залишитися незасіяною.
Як це позначиться на українській економіці, продовольчій безпеці України та світу - далі в матеріалі.
Замороження посівної: чому аграрії змушені припинити сільськогосподарські роботи
Весняна посівна в Україні пройшла успішно. Цьому сприяла завчасна підготовка ще в попередньому році. До нападу росії аграрії мали запаси попередніх років та планували розширити вирощування у 2022 році. В результаті попри війну перед посівною добривом були забезпечені 84% земель аграріїв, засобами захисту рослин - 55%, насінням - 78%.
Однак, продовжувати виконувати сільськогосподарські роботи в умовах війни не тільки складно, а й небезпечно. Щодня аграрії зіштовхуються з численними труднощами, які змушують ставити роботу на паузу.
Експорт зупинився. До війни Україна постачала 46% світового експорту олії, 17% - ячменю, 12% - кукурудзи та 9% - пшениці.
Однак через повномасштабне вторгнення росії українські аграрії не змогли експортувати продукцію закордон. Близько 25 млн тонн зерна не вдалося вивезти через замінування портів і моря. Фактично аграрний сектор лишився без заробітку: не може отримати кошти за свою продукцію, закрити кредити, видати зарплати, вкластися у підготовку до наступної посівної, придбати техніку та закупити зерно. Наступна посівна вимагає значних інвестицій, яких в аграріїв немає.
Тому сільськогосподарські компанії часто змушені відмовлятися від подальшої роботи, бо вона збиткова.
Зберігання урожаю. Через труднощі з експортом в Україні може виникнути проблема зі зберіганням урожаю. Частина сховищ була зруйнована російськими окупантами. Якщо до війни місткість зерносховищ становила 75 млн тонн, то зараз це 60 млн тонн. Експерти прогнозують, що в Україні може виникнути криза зі зберіганням врожаю. Саме тому зараз уряди ЄС розв'язують питання щодо надання Україні тимчасових сховищ. Однак зараз ця проблема досі невирішена.
Небезпечні умови праці. Дуже складно забезпечити гідні умови роботи під час війни, а особливо на півдні та сході України. Частина території фактично знаходиться під обстрілами, інша частина - замінована.
Виникають труднощі й з обробкою полів та з паливом. Зокрема, посіви раніше обробляли за допомогою дронів. Це значно економить витрати на пальне та може охопити великі території. Однак у частині регіонів використання дронів заборонене через безпекову ситуацію, тож аграріям все складніше проводити сільськогосподарські роботи.
Небезпека обстрілів, проблеми з паливом та заборона на застосування дронів - причини, через які аграрії відмовляються від обробки полів.
Але чому агросектору все ж не варто припиняти роботу?
В аграріїв достатньо аргументів, щоб не обробляти поля для наступних посівних. Але це може призвести до ще гірших наслідків, ніж працювати попри все. Обробляти землю потрібно регулярно і обов’язково, в іншому випадку вона покриється бур’янами, комахами та стане непридатною в майбутньому. Щоб згодом привести її до ладу й отримувати ті врожаї, які вдавалося отримувати раніше, потрібно буде вкласти багато грошей і роботи. Тож покинуті землі - це більша проблема ніж здається.
Аграрний сектор - значна частина української економіки. Якщо не розвивати його, це може спричинити продовольчу кризу не тільки в Україні, а й у світі. Тому важливе завдання не дати аграріям опустити руки і зробити все, щоб вони продовжили готувати землю до наступної посівної. Навіть мінімальна обробка, це краще ніж земля під паром, яку потім дуже складно повернути “до життя”.
Саме тому аграрному бізнесу зараз необхідна підтримка уряду України, інших країн, створення спеціальних програм та інвестиції.
Щоб провести успішно наступну посівну, потрібні великі фінансові та людські ресурси, а також психологічна витримка. Бо врожай треба засіяти, доглядати за ним, зібрати та продати. А це - ще те випробування в умовах війни. Тож перед агрофронтом буде ще багато нових викликів, яким він повинен мужньо протистояти заради подальшого розвитку! На своїй землі - засіємо!
