Цьогорічна посівна мала свої сюрпризи. Через проливні дощі і холодну погоду її фактично призупинили у квітні, пізніше відновили активну роботу на полях. У Мінагро спрогнозували, що у сезоні 2023/24 вдасться зібрати 44 млн тонн зернових.
Водночас частка кукурудзи, яка традиційно є головною зерновою культурою, за прогнозами впаде, адже посівні площі можуть зменшитись на 20%, а то і на 30%. Малі господарства скидають площі з кукурудзи, а великі збільшують площі сої та соняшнику коштом площ кукурудзи. Однак кукурудза була, є і буде рентабельною.
У чому причини таких тенденцій, яка ситуація з посівною у ЄС, та чи варто аграріям все ж відмовлятися від кукурудзи на користь інших культур? Давайте розбиратись.
Чому відмовляються від кукурудзи?
Українські аграрії цього сезону частково переорієнтовуються з кукурудзи на інші культури, такі як соняшник, соя, олійні культури. Основними причинами називають:
- невідомість та турбулентність експорту, що знижує ціни (коли багато кукурудзи, то втрачаються оборотні кошти, а ми отримуємо завалені склади);
- проблеми з сушкою восени 2022 року, коли піднялися ціни на сушку через російські атаки на енергосистему України і відключення світла (однак у 2023-му може все змінитися);
- економію на логістичних витратах.
Тому наразі виробники знаходяться на паузі. Окуповані території — це не “кукурудзяний пояс", тут перебуває незначна частка втрат цієї культури. Однак, враховуючи собівартість та ціни на добрива у вирощуванні, кукурудза все одно виходить більш рентабельною, бо при її вирощуванні не треба використовувати фунгіциди.
Кукурудза в цифрах дає найбільшу кількість тонн врожаю з гектара. Однак, після повномасштабного вторгнення росії та блокування чорноморських портів, вивозити ці об’єми збіжжя стало важче. Тому аграрії цього року активніше сіють щось інше, що дає менше тонн з гектара, але є дорожчим на ринку.
Варто враховувати також те, що майбутні прибутки залежатимуть від цін, які будуть складатися на ринку протягом року. Тому аграрії можуть засіяти різні культури, але з яким успіхом їх можна буде реалізувати на світових ринках, і який буде попит — точно сказати не можна.
Прогнози врожаю та експорту
У Міністерстві аграрної політики та продовольства України прогнозували, що зменшення посівних площ під кукурудзу у 2023/24 роках становитиме 10-12%, тобто передбачали сівбу від 3,5 до 3,6 млн га. Там пояснили це як вже вищезгаданими проблемами з логістикою, так і поганою погодою та затримками з посівом.
Водночас в уряді заявили, що вже розбудували додаткові автомобільні і залізничні пункти пропуску для налагодження альтернативної логістики з вивезення зерна. Хоча більшою мірою усе залежить від «зернової угоди», термін дії якої продовжили до 18 липня.
Щодо обсягів врожаю, то у Мінагро прогнозували, що кукурудзи, ймовірно, зберуть близько 22 млн тонн, 15 млн тонн з яких потенційно можна буде експортувати. Ще 7 млн тонн піде на внутрішній ринок.
Але тут варто зазначити, що в умовах повномасштабної війни та невизначеності сьогодні важко точно спрогнозувати, яким буде майбутній врожай кукурудзи, оскільки ніхто не знає реальної площі під цю культуру.
В уряді передбачають, що загалом у 2023/24 роках вдасться зібрати 44 млн тонн усіх зернових (у порівнянні з 41,6 млн тонн у перший рік повномасштабного вторгнення). Попри це, за прогнозами Мінагро експорт зерна з України може впасти приблизно до 26 млн тонн у сезоні 2023/24.
Ситуація у ЄС та побоювання нової посухи
Аналітики погіршили прогнози щодо врожаю кукурудзи у ЄС. Консалтингова компанія Strategie Grains, яка спеціалізується на європейських і світових ринках зерна і олійних культур, у травні понизила прогноз щодо врожаю кукурудзи у 2023/24 роках у Європейському Союзі. Частково через посуху в Іспанії.
Хоч і прогноз врожаю м'якої пшениці у 2023/24 роках підвищили на тлі регулярних дощів, які минулого місяця допомогли врожаю у більшій частині Європи, Іспанію ці дощі переважно оминули, а посуху посилила рання спека.
Якщо говорити про цифри, то прогноз виробництва кукурудзи на 2023/24 роки в ЄС понизили до 62,1 млн тонн з 62,7 млн тонн у березні. Хоча навіть у такій ситуації цей показник наразі на 19% вищий за торішній рівень, коли більшу частину ЄС охопила сильна посуха.
Окрім погіршення умов в Іспанії на перспективи кукурудзи вплинули зливи, які затримали посівну у східній частині ЄС.
За аналізом Strategie Grains, ринок кукурудзи в ЄС найближчий рік знову залежатиме від високого імпорту. Водночас аналітики прогнозують, що ЄС знову стикнеться з надлишком пшениці.
Німецький аналітик Олаф Зінге, який спеціалізується на агросекторі, пояснює, що посів кукурудзи у Центральній Європі почався пізніше звичайного. Причиною стали прохолодні та вологі березень і квітень. Оцінки посівних площ у більшості великих європейських виробників кукурудзи, таких як Франція, Італія, Болгарія, Польща та Румунія, менші ніж торік.
Натомість у ЄС збільшуються посіви озимих зернових та ріпаку. Також європейські фермери тепер частіше покладаються на більш посухостійкі культури, такі як соняшник, або соя.
Попри те, що в Центральній Європі вологі та холодні погодні умови, інші країни ЄС вже стикаються із браком води. Враховуючи кількість опадів нижче середнього у низці важливих виробничих регіонів, оцінки врожайності для більшості основних країн ЄС, які вирощують кукурудзу, є досить консервативними.
Перспективи вирощування кукурудзи
Зважаючи на вищесказане, можемо побачити тенденції щодо зменшення посівних площ кукурудзи в ЄС. Водночас фактом є те, що чим менше кукурудзи буде посіяно, тим легше і вигідніше її буде продавати.
Також позитивно на рентабельність цієї культури впливає подешевшання добрив на 25-30% на ринку, оскільки добрива — це основна стаття витрат при вирощуванні кукурудзи.
Яких цін чекати на кукурудзу в сезоні 2023/24, наразі ніхто не береться прогнозувати, оскільки усе більшою мірою залежатиме від продовження «зернової угоди». Але варто нагадати, що навесні та влітку 2022 року проблеми з експортом знизили вартість на кукурудзу, а відкриття та продовження дії «зернового» коридору стабілізували експортні ціни.
Тенденції на ринку зернових кормів для тварин теж говорять про збільшення потреб в кукурудзі. Так ЄС є одним із найбільших у світі імпортерів кукурудзи на корми для тварин, а Україна є основним постачальником. Міністерство сільського господарства США оцінювало загальний обсяг імпорту 27 країн ЄС у поточному році у 15 млн тонн, що становить майже п'яту частину обсягу споживання.
Втратити Україну як постачальника, швидше за все, створить проблеми для європейців. Дефіцит кукурудзи в Європі росте, через що ростуть і ціни.
Попит у світі також стабільно зростає. Аналітики DSM Animal Nutrition прогнозують, що до 2031 року в усьому світі потрібно буде додатково 71 млн тонн тваринного білка, а це означає, що попит на корм, а відповідно і на зернові та олійні культури, буде рости. За останнє десятиліття потреба у зернових кормах збільшилися на 30%, при чому кукурудза становить 70% від цього об’єму.
У DSM Animal Nutrition прогнозують, що світове виробництво кукурудзи збільшиться приблизно на 9% у наступному десятилітті, причому найбільше зростання очікується в Африці — на 25%.
Хід сівби кукурудзи в Україні
Попри зменшені очікування посівів кукурудзи в Україні у цьому році, вітчизняні аграрії станом на середину червня вже засіяли більший відсоток культури, ніж планували. Якщо на початку сівби передбачали до 3,6 млн га засіяної кукурудзи, то посадили її вже більше ніж на 4 млн га. Це 111% від прогнозів.
Областями-лідерами по площах, засіяними кукурудзою, є Полтавська (528 тис. га), Черкаська (365 тис. га) і Чернігівська (350 тис. га). Зовсім незасаджені кукурудзою поля залишилися на Луганщини через бойові дії.
Та існує скепсис у реальності даних, тому надалі будемо аналізувати фактичні показники і слідкувати за даними збирання.
