Якби існувала аграрна премія “Оскар” чи “Греммі”, в категорії “Відкриття року” кілька років поспіль обов’язково була б соя. Зручна, вигідна, експортноорієнтована культура з кожним роком утримує позиції по площах посівів і останні 5 років – по рівню врожайності. Навіть 2022 рік та посівна під кулями не стали винятком: 2021-го під соєю було 1,2 млн га, цьогоріч – 1,19 млн га. Чи сіятимуть сою наступного року та чи готовий до цього насіннєвий сектор – нижче в матеріалі.
Соя vs інші культури: видимі переваги
Азотовмісна культура. Соя за своєю природою насичує ґрунт азотом. Завдяки бульбочковмісним бактеріям азот з повітря не просто засвоюється рослиною, але й лишається потім у землі, збагачуючи її перед наступними посівами. Відтак, введення сої в сівозміну дозволяє економити на азотних добривах (аж до 50%), які рекордно здорожчали в останні роки. Також, за даними канадських науковців, вона дає добрі врожаї після кукурудзи, пшениці, вівса, інших зернових. І водночас є добрим попередником для цих культур. А ультраранні й ранньостиглі сорти дають полю можливість “відпочити” перед осінньою посівною. Тож соя – гнучка й корисна для введення в сівозміну.
Менш затратна культура. Соя чутлива до бур’янів на ранніх етапах росту. Науковці доводять: ріст кількості небезпечних рослин-шкідників може зменшити врожайність культури до 30%. Насінина сої, розростаючись, формує як наземну, так і кореневу масу. Якщо на ранньому етапі поживні речовини забирає бур’ян, культурі складно з ним конкурувати. Однак, уже сформувавши наземну масу, соя потребує менше ЗЗР і обробок. Також їй не передаються “в спадок” хвороби зернових, на які аграрії витрачають досить багато коштів, щоб їх попередити або ж “вилікувати” посіви, якщо пшениця чи ячмінь таки “захворіють”.
Менші витрати на зберігання. Соя потребує менше затрат на сушіння готового врожаю (а це особливо важливо, оскільки газ і електроенергія дорожчають і дорожчатимуть у майбутньому). Врожай цієї культури легше транспортувати та зберігати.
Прогнози по посівах 2023 року
Зважаючи на ці та інші фактори, соя не втратила цьогоріч у площах посівів. Не втратить і наступного року. Для цього теж є низка причин.
По-перше, в світі постійно росте запит на білкові культури та продукти з них. Попри те, що в ЄС 2022-го посіви з соєю були найбільшими за останні роки (4,5 млн га), відповідно очікується й високий врожай, ціни на глобальному ринку на товар і його потрібність не зменшаться. Причиною є неврожайність і посухи в США та Китаї. Останній виходить на міжнародні ринки соєвих бобів, нарощуючи імпортну активність. Це провокує ріст цін на світовому ринку. А отже, попит на сою і ціна на неї не зменшиться.
По-друге, проблеми з експортом зернових в Україні. На початку серпня Міністерство аграрної політики та продовольства України покращило прогнози щодо збору зернових і олійних – до 65-67 млн тонн. З одного боку це – хороша новина, але з іншого це – новий виклик для аграріїв у зберіганні врожаю. Не зважаючи на розблокування портів, ми все ще маємо дефіцит місткостей, заводів і елеваторів для зберігання й перероблення зібраної з поля продукції. Разом з новим врожаєм ми все одно матимемо перехідних залишків продукції на рівні +-30 млн тонн. У цій ситуації соя має виграшні позиції для реалізації й експорту: її менше, ніж зернових, та легше перевезти наземним і водним транспортом.
По-третє, основні регіони вирощування сої (Житомирська, Тернопільська, Хмельницька, Київська) наразі не перебувають у зоні активних бойових дій і не можуть конкурувати з південними регіонами, скажімо, в площах пшениці чи ячменю. На полях у північних і західних областях гарні показники демонструють такі сорти як Абеліна, Ментор, Сіберія, Амадеа, Аляска та інші, тож є сенс надалі розвивати й нарощувати площі під цією культурою.
Відтак диверсифікація ризиків, попит на світовому ринку, відносно легке вирощування та інші фактори роблять сою привабливою для аграріїв. Тому площа посівів 2023-го буде або на рівні цього року, або збільшиться.
Чи буде насіння?
По цьому відповідь дам одразу: насіння сої вистачить. По культурі ще не почалися жнива, тож насіння аграрії закуповуватимуть пізніше. Наприклад, цього року станом на середину лютого перед посівною аграрії були забезпечені насінням на 80% (або вже поставлене насіння, або заброньоване). Решту докуповували безпосередньо перед висівом.
Та насіннєвому сегменту є що запропонувати: уторік на насіння в Україні вирощувалося 112 сортів сої на площі в понад 10 тис. га. Лідерами були Страйв, Стайн, Ментор, Кофу, Абеліна, Езра та Сіберія. Цьогоріч ситуація майже не змінилася. Елітні, стресостійкі та високоврожайні сорти сої продовжують вирощувати на насіння такі компанії як “Lidea”, “Прогрейн”, “ЗААТБАУ”, “Мертек” та інші.
Також заходять на ринок і нові компанії. Приміром, SOYTEK – румунська компанія, яка є партнером американської STINE. За словами Стеліана Фуйа, селекціонера компанії, в Україні наразі наявні 3 сорти сої 06N02, 11N20, 20N23, які знаходяться на реєстрації. Також другий рік поспіль проводяться дослідження в польових випробуваннях у 10-11 локаціях по всіх кліматичних зонах. У SOYTEK очікують, що на наступний рік нові технологічніші сорти, які одночасно дешевші для вирощування, будуть доступні українським виробникам.
Тож 2023-го аграріям будуть доступні різні види сортів сої під різні кліматичні умови та запити. При чому як від уже відомих, так і від нових перевірених виробників.
