Тільки-но українські аграрії подолали кризу весняної посівної та виклики під час весняної посівної, як стартував посів озимих культур на півдні України в Миколаївській, Запорізькій та Одеській областях. А вже в кінці літа - на початку осені розпочнеться висів озимих на всій території України. Як проходитиме осіння посівна кампанія і що висіватимуть - у матеріалі.
Яка була посівна до повномасштабного вторгнення в Україну?
Загалом в Україні з озимих культур найбільше висівали пшеницю. У 2021 році її засіяли на 6,6 млн га на всій території України. Зокрема, найбільші площі знаходилися на сході та півдні України: в Одеській, Харківській, Дніпропетровській, Херсонській, Запорізькій областях. Це зумовлено тим, що в цих регіонах найкращі для цієї культури погодні умови.
На другому місці торік висівали озимий ячмінь та ріпак на площах по 1 млн га. Що стосується ячменю то його засіяли в Одеській, Дніпропетровській та Миколаївській областях. Ріпак же зосередився в Херсонській, Одеській та Дніпропетровській областях.
Також вирощували озимий горох, тритикале, суріпицю, але на значно менших ділянках.
Вплив війни на посівну 2022 року
Повномасштабне вторгнення торкнулося усіх сфер економіки, у тому числі й аграрної. Замінування полів, обстріли сільськогосподарської техніки, відсутність фінансування, проблеми з логістикою та доставкою продукції - все це вплинуло на посівну 2022 року.
Фінансова підтримка. Зіштовхнувшись з новою реальністю аграрний сектор не опустив руки, а продовжив працювати з високою мотивацією. Весняна посівна кампанія пройшла успішно завдяки спільній роботі аграріїв і виробників насіння, які зуміли піти назустріч одне одному. Питання залишалося лише в експорті продукції, яка б принесла кошти в галузь та держбюджет для інвестицій у проведення посівної.
Адже потрібно розуміти, що в умовах війни обігові кошти - вагома складова для розвитку бізнесу. Через фактичне замороження експорту аграрії опинилися в ситуації, коли не можуть отримати зароблених коштів, а відтак інвестувати їх далі в свою справу. Тому таке важливе сьогодні впровадження різних варіантів для фінансування: відстрочки, векселі та розписки. Без інвестицій в агросферу не можна буде провести наступну посівну, а це в майбутньому ще більше погіршить і без того складну ситуацію. Тому фінансова підтримка сьогодні - запорука того, що завтра світ буде з продовольством.
Неналагоджений експорт. Цю проблему активно намагаються розв’язати як українські аграрії, так урядовці й асоціації, однак ми досі не вийшли на довоєнний рівень. Наведу цифри. До повномасштабного вторгнення росії в Україну експорт зерна щомісяця становив 5-6 млн тонн. Але в березні ця цифра опустилася всього до 0,5-0,6 тонни. Зараз це вже 2 млн тонн на місяць. Наразі на складах залишилося 20 млн тонн зерна. З такими темпами експорту ми продамо залишки торішнього врожаю лише наступного року. І це ще без урахування зерна, яке ми зберемо цього року. Криза з експортом досі не вирішена. Через цю проблему аграрії втрачають мотивацію, адже для чого їм вирощувати нове, якщо не розпродане старе насіння і врожай.
Неврегульована ціна на пшеницю. Залишається невстановленою ціна на врожай пшениці за минулий рік на іноземних ринках. Відтак аграрії не можуть нічого прогнозувати. Тож висівати пшеницю стає досить ризиковано: невідомо, чи окупляться інвестиції, чи буде збут тощо. У цьому плані прогнозованіший ріпак, який має стабільний попит та на відміну від пшениці його легше доставити замовнику.
Українське та імпортне насіння: хто кого?
Ріпак. 80-90% озимого ріпаку - це імпортне насіння. Тож проблем з наявністю не буде. Уже відомо, що 30% всього обсягу насіння оплачені. Решта - законтрактовані, тобто, по суті, чекають доставки в Україну. З цим не поспішають, оскільки є небезпека зберігання на складах. Туди або прицільно стріляють ракетами, або прострілюють дороги. Однак, насіння буде, а площі збережуться такі ж або навіть зростуть.
Озима пшениця. Це передусім національна селекція. 60-70% цієї культури - українське насіння. Цьогоріч її пересіватимуть. Особливо в південних та східних областях. У західних - буде більша частка імпортних гібридів.
Гібридне жито. Це - теж переважно імпортна селекція. Врожай цієї культури використовують для експорту закордон та для переробки на внутрішньому ринку. Однак, з цією культурою цьогоріч може виникнути проблема: наразі маємо нульову квоту на експорт. Тобто виробники не можуть продати за кордон вирощений напередодні врожай. Тож по культурі й так невеликі площі можуть ще більше зменшитися.
Зараз ми маємо 600 зареєстрованих виробників насіння. З них уже понад 300 компаній продовжили свою роботу. Це означає, що попри усі труднощі, кризи та виклики, агросектор гідно тримає оборону.
