Повномасштабне вторгнення росії в Україну позначилося на всіх сферах життя, зокрема й аграрній. Через бойові дії уряд обмежив перелік товарів для експорту за кордон. Обмеження стосувалося кукурудзи, жита, вівса та пшениці. Посадовці були вимушені піти на такий крок, аби створити в Україні резервний запас продуктів на наступні два роки. І їм це вдалося. Тому вже незабаром заборону на експорт деяких різновидів аграрних культур зняли. Адже вивіз врожаю за кордон — це живі гроші, які дозволять аграріям розпочати наступну посівну.
Разом з тим, жито залишилося під обмеженнями. І для аграріїв, які його вирощують, це стало великою проблемою. Продукція у них була, стабільний попит у Європі був, однак реалізувати товар неможливо. Доки відбувалося розблокування експорту пшениці та кукурудзи, Насіннєва асоціація не сиділа, склавши руки. Про те як аграрії разом з НАУ домоглися скасування заборони на експорт жита, — далі в матеріалі.
Жита вистачить усім, або чому треба його експортувати
Стратегічний запас продукції мав забезпечити продовольчу безпеку в Україні. Оскільки заборону на вивіз пшениці та кукурудзи скасували раніше, то може здатися, що жита недостатньо для споживачів в Україні. Але це хибна думка.
Жита в Україні вирощують значно більше, ніж споживають. Наведу статистику. У довоєнний час, для внутрішнього споживання в Україні необхідно було виростити 54-57 тис. тонн жита. А на експорт, за інформацією Мінагрополітики, ішло вдвічі більше — понад 120 тисяч тонн. Тому аграрії постійно шукали нові ринки збуту. У 2021/22 роках жито вдалося реалізувати в Іспанії, Туреччині та Польщі. Для розуміння: у 2019/2020 році Україна вивозила за кордон всього 8,2 тис. тонн, тоді як вже за рік — 121,5 тис. тонн. Для агробізнесу це дуже перспективна та вигідна ніша, яку потрібно розвивати на міжнародному ринку, адже на європейському полі гри сильного конкурента з експорту жита немає.
Тому через обмеження вивозу жита в Європу на кінець посівної разом із залишками минулих врожаїв мало вийти 300 тис. тонн продукції. Це – завеликий запас, який краще було б продати. Поясню: навіть якщо відкласти продукцію на наступні два роки для резерву, все одно залишається 180 тис. тонн, які можна реалізувати, поповнити бюджет України та якісно підготуватися до наступної посівної.
Специфіка вирощування жита
Жито зазвичай сіють на піщаних ґрунтах Полісся. Здебільшого в тих регіонах вирощують тільки цю культуру, оскільки інші або взагалі не ростуть, або приносять на 20-30% менше врожаю. Тобто фермерам там нічого буде засівати. Їхня діяльність буде просто заблокована через відсутність фінансування чи заміни. У результаті ця культура може просто зникнути з українського ринку як колись це сталося з тритикале.
Як аграрії розблокували експорт жита
Перший етап — усвідомлення. Представники Насіннєвої асоціації та фермери проаналізували ситуацію щодо блокування експорту жита та прийшли до висновку, що заборона вивозу продукції — велика проблема як і для аграрних компаній, так і для самої держави. Це скорочення співробітників, падіння попиту на суміжні товари (добрива, засоби для обробки від шкідників, насіння) і найголовніше — відтік грошей з України.
Другий етап неприйняття. Постійно тримаючи зв’язок з фермерами, НАУ не змогла відпустити ситуацію і змиритися. Тому створили робочу групу, що шукала доказову базу, яка могла б переконати уряд зробити поправки у постанові та дозволити експортувати жито. Шукали факти, статистику, аргументи та підготували звернення до першого заступника Мінагрополітики Тараса Висоцького та Міністерства економіки. Отримавши запит «КВС-УКРАЇНА» 15 червня, ми вже 21-го надіслали листи в профільні міністерства.
Третій етап: боротьба за долю жита. Далі ми звернулися до першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, аби отримати дозвіл виступити на робочій нараді при міністерстві 27 червня. Після промови команда НАУ розіслала листи з проханням розв'язати проблему з експортом Миколі Сольському — міністру агрополітики України, Юлії Свириденко — міністерці економіки України та їх заступникам. 11 липня відбувся виступ на робочій нараді Мінсоцполітики Сюзани Григоренко, а вже 19 липня була онлайн зустріч заступника міністра агрополітики України Тараса Висоцького та виробників жита. Тоді ми змогли розказати в деталях про проблему та як це позначиться на агробізнесі в майбутньому.
Етап четвертий — перемога. Вже 26 липня ми змогли досягти своєї цілі — відновити експорт жита. Кабмін вніс зміни у постанову щодо переліку заборонених до експорту товарів. Практично за місяць постійних переговорів, листувань, аналізу ситуації та збору доказів, ми змогли розв'язати проблему. Це вдалося зробити тільки завдяки спільній роботі команди агросектору.
Тому, щоб змінити щось потрібно не чекати на диво, а працювати та шукати нові варіанти рішень. А в нашому випадку ця маленька перемога наближає нас до великої перемоги всієї України!
