Україна в 2017 році імпортувала посівного матеріалу олійних і зернових культур на 7% більше, ніж роком раніше. Варто зазначити, що закупівлі насіння на зовнішньому ринку все ще є невід'ємною частиною виробництва зазначених культур, незважаючи на розвиток насінництва всередині країни.
За офіційними даними митної служби України, в 2017 р в країну було ввезено 66 тис. тонн посівного матеріалу, при цьому майже 90% від цього обсягу припало на частку кукурудзи і соняшнику - 53% і 36%, відповідно.
Щорічна потреба в насінні соняшнику в Україні становить близько 30 тис. тонн, при цьому майже 70% від зазначеного обсягу покривається за рахунок імпорту. А основний період поставок насіння даної культури в Україні припадає на січень-квітень, безпосередньо перед початком сівби.
В цілому, в 2017 році до України було ввезено 24 тис. тонн насіння соняшнику, що практично відповідало показнику за той же період роком раніше. В основному зазначена продукція завозилася з Туреччини і США. Відзначимо, що ці країни в загальному покрили потребу ринку в імпортному насінні на 67%.
Що ж стосується посівного матеріалу кукурудзи, то в даному випадку залежність від імпорту трохи нижча - на рівні 25% від загальної потреби ринку, а поставки часто здійснюються з Румунії та Угорщини. Так, за даними офіційної статистики, частка кожної із зазначених країн в загальному обсязі імпорту оцінюється на рівні 24%.
Відзначимо, що за вказаними культурами настільки істотна частка імпортного посівного матеріалу швидше – вимушена міра, оскільки всередині країни поки недостатньо пропозицій насіння, що відповідає вимогам до якості і дозволяє отримувати високу врожайність. З такими висновками погоджується і виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Сюзана Григоренко:
«Дефіциту пропозицій на ринку насіння немає, пропозицій досить. Селекційні насіннєві компанії пропонують споживачеві широку лінійку сортів і гібридів в розрізі культур, в залежності від тих якісних показників, на які орієнтований с/г товаровиробник. Безумовно, найбільшим попитом користується посівний матеріал з високими показниками продуктивності, і саме таку продукцію пропонують іноземні виробники, тим самим формуючи тенденції ринку. Багато в чому завдяки змагальної, жорсткої конкуренції в сегменті український аграрій в даний час отримує якісну пропозицію плюс професійний супровід від постачальника (виробника)».
Імпорт насіння інших культур залишається мінімальним, і, на жаль, це не привід для оптимізму. Так, якщо у випадку з ріпаком і соєю в основному здійснюються закупівлі гібридних сортів, то у випадку з пшеницею і ячменем постачальники воліють завозити насіння супереліти і еліти для подальшої репродукції даних сортів вже на території України. Варто додати, що імпорт такого насіння в 2017 році дещо вищий, ніж в 2016 р. Так, поставки посівного матеріалу пшениці зросли на 13%, а ячменю - на 38%. У той же час, аграрії, нерідко віддаючи перевагу власному посівному матеріалу, скидаючи з рахунків істотні втрати якості насіння і, відповідно, майбутнього врожаю.
Такі тенденції свідчать про те, що в даний час в Україні недостатньо потужностей з виробництва такого посівного матеріалу, що і є однією з основних проблем галузі. Так, за даними Насіннєвої асоціації України, лінійка сортів вітчизняної селекції оновлюється недостатньо активно, незважаючи на те, що фіксуються зміни агрокліматичних умов і питання підвищення врожайності залишається актуальним. Наприклад, близько 100 сортів озимої пшениці вітчизняного походження - це сорти, зареєстровані ще до 2010 р У той же час, в період з 2010 до 2017 рр. було зареєстровано 70 сортів іноземного походження. Аналогічна ситуація і з озимим ячменем вітчизняних сортів, так як тільки 8 з них були зареєстровані в 2011-2017 рр, а іноземних за вказаний період - більше 20 сортів. Якщо говорити про озимому ріпаку, то в реєстрі близько 250 сортів, з них 150 - це сорти, представлені іноземними виробниками і 100 - вітчизняної селекції.
Підводячи підсумки, слід зазначити, що належна увага до проблем насінницької галузі в Україні, яка входить в ТОП-10 країн-експортерів основних зернових і олійних культур, дозволить істотно збільшити експортний потенціал, знизивши виробничі витрати і підвищивши якість продукції, що матиме позитивний вплив на економіку країни в цілому і підвищить інвестиційну привабливість сегмента зокрема.
За матеріалами: apk-inform.com - Олександрина Овдієнко, Марія Лакеєва
