Колись у соцмережах ширилися смішні картинки, де на полях працюють люди за будь-яких умов: карантин, апокаліпсис, метеорит. Цьогоріч ці картинки стали дійсністю, лише з тією відмінністю, що гумор зник. Бо аграрії в прямому сенсі виходять у поле під обстрілами, на заміновані поля, з бойовими діями в регіонах. До цього додається блокування експорту, втрата клієнтів, бізнес-зв’язків. Разом з цим компанія не припиняє роботу: знаходить нові ринки збуту, працює на повну потужність та запускає нові проєкти. Як війна позначилася на роботі насіннєвої компанії, які були найбільші виклики та як вдалося подолати наслідки перших місяців повномасштабного вторгнення Росії — розповідає Микола Федько, генеральний директор Компанії «Маїс».
Проблема логістики та експорту
З перших днів повномасштабної війни наша компанія зіткнулася з проблемою доставки насіння своїм клієнтам. За попереднім планом, команда повинна була заповнити 15 фур насінням для експорту ще 24 лютого. Однак в цей день ми вже нічого не завантажували - почалася повномасштабна агресія на нашу країну.
Частина клієнтів одразу відсіялася. Зокрема, співпраця з білоруським ринком, який становить 10-12% всього нашого експорту, зупинився. Усі контракти були розірвані. Взагалі наша компанія зареєструвала в Білорусі велику кількість гібридів кукурудзи, хоча це довга і бюрократична справа. Раніше ми нічим не поступалися іноземним брендам: наша продукція високої якості, тож конкурувала на одному рівні зі світовими компаніями. Однак, з початком повномасштабної війни ми вирішили припинити працювати з Білоруссю попри великі напрацювання, які мали провели раніше.
Окрім цього, з 5 країн, у які ми мали б експортувати насіння, три проходять через територію Росії. Це Казахстан, Киргизстан, Узбекистан. Поставки з 24 лютого зупинилися, а той транспорт, який виїхав до війни - досі стоїть на кордоні у РФ, його не пропускають далі. Тож заздалегідь оплачений товар не може дістатися до клієнта.
Взагалі до війни ми планували, що експорт нашого насіння цього року має вирости на 70%. Зараз це нереально, ми виконали лише 30% запланованого. Однак, наша команда не опустила руки, а почала шукати шляхи для виходу з кризової ситуації.
Зокрема, разом з Насіннєвою асоціацією України ми склали нові логістичні маршрути до Центральної Азії, через які змогли б безпечно доставляти насіння покупцям з-за кордону. Також попрацювали над документами. Адже доставка це — лише половина процесу, в якому товар потрапляє до клієнта. Щоб результат був успішним, потрібні ще різні сертифікації, дозволи, відповідний транспорт, а також працівники, які готові їхати (і знають як) за новим маршрутом. Потрібно розуміти, що насіння потрібно клієнтам оперативно, не через пів року чи рік. Якщо ми вчасно не доставимо товар - на ринок прийдуть інші іноземні бренди-конкуренти.
Відкриття нових ринків
Попри війну компанія “Маїс” працює та намагається розвивати свою справу. Запланований вихід на ринки трьох європейських країн: Словаччину, Угорщину та Румунію. Команда робить усе, щоб плани ставали реальністю. Ми відкрили нову країну Литву, там вже тестуються наші гібриди.
Проблемним питанням залишається експорт асортименту, який ми вирощували під запити різних ринків. Наприклад, насіння для Білорусі спеціально створене для потреб місцевого ґрунту. Тобто воно не підійде аграріям з Ташкенту. Зараз дуже складно продати цей товар іншим клієнтам. Тож наші зусилля спрямовані на реалізацію гібридів, які вже є в наявності та вирощування товару для тих ринків, у які гарантовано зможемо експортувати.
Разом з тим, нашим головним завданням є навіть не розширення ринків експорту чи збуту залишків товару, а збереження робочих місць співробітникам. Усі вони отримують гідну заробітну плату, мають змогу забезпечити свою родину, а ми своєю чергою створюємо для них безпечні та комфортні умови праці. Так і виживаємо.
Бойові дії неподалік від лінії фронту
Ще одним викликом для нас стало близьке розташування виробничих потужностей біля лінії фронту. Команда висіває насіння у 6 областях: Харківська, Дніпропетровська, Тернопільська, Чернівецька, Хмельницька, Івано-Франківська. У Харківській та Дніпропетровській областях є постійна небезпека для аграріїв через активні бойові дії, замінування полів, руйнування техніки, проблеми з логістичними маршрутами.
Крім того, ми маємо 3 насіннєві заводи, лише один з них на Заході України, інші на Сході, в Дніпропетровській області. Частину з генетичного банку в східних областях ми перевезли у безпечне місце. Також зробили дублікати головних селекційних форм, аби вся наша робота не зникла під час обстрілу чи потрапляння ракети. Нереально за лічені дні релокейтнути все виробництво в інше місце, тому команда забрала найцінніше.
Принципи нашої компанії - не ризикувати безпекою команди. Тому ми покриваємо недостачу у засіяних полях збільшенням площ у західних областях на 10-15%. Ось так і виходимо із кризової ситуації.
Відкриття селекційної станції під час війни
Кожна компанія щороку планує втілення нових проєктів, модернізації виробництва. Ми не стали винятком. Ще до війни планували відкрити селекційну станцію на Тернопільщині, яка слугуватиме місцем для зберігання, добору, схрещуванням гібридів та інших процесів. Через війну повністю реалізувати задумане не вдалося. Але станція все ж почала свою роботу.
Для нас важливо, що ми продовжуємо працювати в умовах війни. І нам не довелося переступати через свої принципи - працюємо на благо України та експортуємо в дружні до нашої країни ринки. Компанія, як і хлопці на Зміїному чи в Маріуполі, не зрадила “присязі”, а працює та розвивається попри війну. Бо буде Україна - вистоїмо!
