До повномасштабної війни агропромисловий комплекс був ключовою галуззю української економіки. До 24 лютого 2020 року він давав країні біля 15% ВВП та 40% виручки з експорту продукції. Через вторгнення росії ці цифри стали менше. До 40% господарств або зачинилися, або скоротили обсяги свого виробництва. Однак разом з тим, фермери і сьогодні прагнуть хоча б частково засівати поля, адже вони знають, що стоять на варті продовольчої безпеки. Тому запити, які пов’язанні з АПК, впливають на економіку і на добробут населення нашої та інших держав.
Питання ГМО турбувало українців завжди, адже ця сфера станом на сьогодні немає гідного врегулювання. Її намагаються упорядкувати з 2007 року за допомогою різних законодавчих актів, але хаотичність їхнього прийняття не змінює ситуацію у цілому. Для врегулювання даної сфери потрібний комплексний підхід. А так як ми прагнемо інтегруватися в Євросоюз, то цей підхід має бути однаковим з їхньою базою.
Для втримання економіки воюючої країни потрібно багато зусиль і підтримки. Тому нашій країні треба працювати і над новими реформами, включаючи врегулювання сфери ГМО. За це і взялися наші можновладці у 2021 році, готуючи нові документи. А у листопаді 2022 року прийняли законопроєкт №5839 за основу у першому читанні. На мою думку, ідея комплексного підходу є дуже вдалою у цьому випадку, але її реалізація частково кульгає. Нижче ми пояснимо чому, і як цьому запобігти.
Шляхи врегулювання сфери ГМО
Одразу маю зазначити, що український аграрний ринок має підтримку як з боку нашої влади, так і з боку іноземних колег. Нас чують і з нами ведуть діалог. І це важливо, адже такі контакти дають впевненість у позитивному результаті реформ, які ще нас чекають. Насіннєва Асоціація України слідкує за реформуванням сфери ГМО та має свої пропозиції, зокрема і до законопроєкту №5839.
Так як ми підтримуємо прагнення України увійти до Євросоюзу, ми знаємо, що у наше законодавство мають бути введені європейські норми. І законопроєкт про ГМО не є виключенням. Ще до повномасштабного вторгнення Головне науково-експертне управління та Комітет з питань інтеграції України з ЄС підготували висновки до документу №5839, де були прописані рекомендації щодо його доопрацювання. Але вони були проігноровані, а документ прийнятий у першому читанні. Тому наразі агровиробники та аграрні асоціації прагнуть не допустити прийняття законопроєктому у такому вигляді, який він має зараз.
Нові правила гри, реєстри полів та просторова ізоляція
Так як наша країна має статус ринкової економіки, ми маємо регулювати наявність здорової конкуренції, мати прозорі правила гри та слідкувати за їхнім дотриманням. Це буде важко або навіть нереально зробити при відсутності реєстру полів. У європейській практиці туди вносяться дані про те, де і яка культура вирощується, та про те, чи містить вона ГМО. Це дасть можливість фермерам слідкувати за тим, щоб їхні поля не були по-сусідству з тими, які можуть нашкодити врожаю. Бо така практика сприятиме перехресному запиленню культур та забрудненню ГМО. І тоді, наприклад, не ГМ-кукурудза може отримати пилок від ГМ-кукурудзи, і це дасть першій проблеми при експорті у країни ЄС. У такому питанні реєстри зможуть запобігти небажаному запиленню та допоможуть контролювати кількісний та якісний склад полів.
Також треба запровадити механізми створення буферних зон між полями, щоб забезпечити їм просторову ізоляцію один від одного. Крім цього, важливо налагодити контроль вирощування, збирання, транспортування та зберігання врожаїв. Це можливо зробити, але це потребує додаткових витрат та вимагає значних зусиль від усіх ланок: від державних органів і науковців до стейхолдерів та фермерів.
Якщо ввести реєстри полів та контроль за просторовою ізоляцією, це допоможе регулювати чистоту врожаїв та не закриє ринок експорту в ЄС та Китай продукції без ГМО, які могли би нею запилитися при сусідстві з ГМ-культурами.
Контроль за інноваціями
Населення світу невпинно зростає, клімат змінюється, добрива дорожчають. Це все підштовхує селекціонерів до вироблення інноваційний підходів, покращення та збільшення кількості врожаю, враховуючи усі ризики. Однак не завжди їхні прагнення є успішними, вони можуть бути навіть небезпечними для природи та здоров’я людей. Тому нам важливо оцінювати ризики та регулювати дослідження нових технологій. Наприклад, ЄС видав нотифікації на єдиний сорт ГМ-кукурудзи, який мав оцінку у 90-их роках, а в 21-му столітті не має дозволів для культивації.
Ще одним немало важливим фактом є те, що ГМО не завдає шкоди природі тільки через те, що містить генні модифікації. Здебільшого такі культури вимагають різних видів ведення господарства, зокрема збільшення використання гербіцидів. До складу деяких з них входить гліфосат. У 2015 році ВООЗ його визнав потенційно канцерогенним (підвищує ризик раку). Нові докази цього були представлені у лютому 2023 року у дослідженні, яке опублікували у журналі Національного інституту раку. Виявилося, що хронічний вплив гліфосату сприяє зростанню ризику раку.
Тому ми ще раз наголошуємо на тому, що у законопроєкті №5839 треба врахувати усі можливі ризики стосовно як навколишнього середовища, так і здоров’я людей та тварин.
Легалізація ГМО та практика країн ЄС
Як ми зазначали вище, наразі в Україні немає порядку з ГМО: ні в правовому, ні в практичному полі. Тому законопроєкт №5839 має його принести та разом з цим вивести з тіні нелегальне вирощування ГМ-продукції. Це не тільки узаконить процес та принесе порядок, але і принесе гроші у бюджет нашої воюючої країни.
Однак не слід забувати про те, що у багатьох країнах ЄС заборонено вирощування та використання ГМО. Тільки в Іспанії та Португалії дозволено вирощування ГМ-кукурудзи, і то тільки 1% від загальної площі кукурудзи у Євросоюзі. А з 2017 року вони намагаються зменшити посіви і цього одного відсотка.
Як ми бачимо, тенденції у Євросоюзі, до якого ми прагнемо, демонструють повну чи часткову відмову від ГМО. Ми маємо підтримувати такі кроки, щоб йти у ногу з часом та приєднатися до ЄС. Однак документ №5839 у такому вигляді, який він є зараз, не дозволить цього зробити.
Багато хто може зауважити, що шлях до ЄС складний, і поки ми не там, то можна дозволити вирощувати ГМО. Однак проблема полягає у поверненні земель, де раніше вирощувалося ГМО. Це складний, довгий і дороговартісний процес. Адже під час вирощування ГМО, його залишки залишаються у ґрунтах. І перед засіванням традиційних культур, землю потрібно якісно очистити. А це потребує не тільки часу, але і великих коштів.
Звісно з часом можна прийняти нові закони, де ми повністю відмовимося від ГМО. Однак це не гарантує нам повернення ринків експорту на міжнародній арені, які ми завойовували більше десяти років. Над цим потрібно буде знову довго та важко працювати, щоб дійсно доказати, що ми не тільки офіційно відмовилися від ГМО, але і запровадили це на практиці.
Так які ж висновки, і що робити?
Наразі Україна має питання з експортом через повномасштабне вторгнення росії. Країна-агресорка саботує роботу «зернового коридору», переговори по ньому зайшли у глухий кут. На сьогодні ми можемо перевозити зерно сухопутним коридором через країни ЄС. І навіть з ними у нас виникають питання. Тому, на думку Насіннєвої Асоціації, наразі не час дозволяти вирощувати ГМО, адже це тільки додасть проблем з експортом та зменшить довіру до нашого аграрного ринку. А це, у свою чергу, зменшить як наші прибутки, так і похитне економіку держави в цілому.
Також вирощування ГМО потребує додаткових зусиль та практик задля того, щоб не нашкодити навколишньому середовищу та здоров’ю тварин та людей. А це наразі – наша найбільша цінність. Цінність народу, який хоче і прагне розвиватися та покращуватися у різних аспектах: не бути варварами та дбати про те, що ми передамо наступним поколінням.
Тому Насіннєва Асоціація України підтримує реформування сфери ГМО за допомогою застосування комплексного підходу. Однак ми закликаємо доопрацювати законопроєкт №5839 та врахувати там усі перспективи та підходи, які ми описали вище. Адже наша країна вже давно обрала шлях до Євросоюзу, де нас уже чекають.
