Відновлення експорту: чому не так швидко, як би того хотілося

25.07.2022

Відновлення експорту української продукції – довготривала процедура. І навіть переговори в Туреччині не вирішать долю українського насіння за одну зустріч. На думку міністра зовнішніх справ України Дмитра Кулеби, у росії є два варіанти розв'язання цієї проблеми: або продовжити душити українську економіку заблокованими та замінованими портами, або зіграти роль доброчинця для країн Африки, які потерпають від голоду й бідності.

Потрібно розуміти, що заблокування експорту українського зерна впливає не тільки на економічний стан України, але передусім, на країни, які страждають від злиднів. Наприклад, Україна раніше постачала до країн Азії пшеницю, олію, кукурудзу на $7,57 млрд, до Африки – на $1,91 млрд, до країн СНД – $0,84 млрд та до Північної й Південної Америк $0,16 млрд. Що стосується країн Європи – то це теж значна частина української вирощеної продукції на $4,09 млрд. 

Однак, у Європі є власний потужний аграрний сектор, який може замістити дефіцит українських культур. Що стосується африканських та азійських країн – вони просто не мають ні потужностей, ні коштів, щоб забезпечити своїх жителів своїми товарами вдосталь. Відтак, якщо в ЄС просто піднімуться ціни на товари, то в Африці люди просто залишаться голодними. Як заручники терористів у ХХІ столітті.

Робити прогнози про відновлення експорту складно, оскільки проблема досі не вирішена. Однак, навіть якщо транзит Чорним морем та двома портами буде відновлений, це суттєво не вплине на ситуацію. Хоча дозволить зрушити її з мертвої точки й дасть можливість аграріям реалізувати минулорічне зерно й хоча б вийти в нуль. 

Адже в Україні вже почалися жнива. Попередньо прогнозуємо зібрати 65 млн тонн (не 100 млн тонн як могли б, але все одно досить велика кількість). Також не забувайте про те, що на складах ще зберігається 20 млн тонн зерна з попереднього року, які теж потрібно продати. Тож на налагодження процесу експорту потрібні не місяці, а роки стабільної доставки продукції закордон. 

Наведу цифри: в умовах війни за місяць ми вивозимо 1,5-2 млн тонн, до повномасштабного вторгнення росії експорт становив 5-6 млн тонн щомісяця. Аби хоч якось змінити ситуацію поставка має бути хоча б 6-8 млн тонн в місяць. Два порти не зможуть забезпечити вивіз такої кількості продукції закордон і зробити це швидко. Бо тут є кілька важливих моментів: завантаження, перевезення, відвантаження та супровід. Це логістично складно і взагалі в умовах війни процедура поки незрозуміла. Тож через війну та бойові дії кардинально експорт зараз не відновиться.

Це не означає, що не потрібно нічого робити - кожна тонна експортованого зерна - вже перемога. Але й не варто покладати надвеликі надії на два порти, аби потім не розчаруватися. Натомість рішеннями можуть бути: внутрішня переробка продукції, зміна культур на ті, які легше експортувати чи переробляти, зовнішня підтримка аграріїв, державне або іноземне фінансування/кредитування. Тобто комплексні рішення. 

Уже зовсім скоро розпочнеться посівна озимих культур. Раніше експерти прогнозували зменшення вирощування озимих на 30%. Зараз з розмов з аграріями та учасниками насіннєвого ринку бачимо ситуацію, що підприємці планують скоротити висівання пшениці, ячменю, жита взагалі до 60%. Разом з тим, надається перевага озимому ріпаку, оскільки його простіше вирощувати та зберігати. Через те, що ситуація з розблокуванням експорту досі не вирішена, аграрії виходять з того, що є – намагаються робити максимум зусиль при мінімальних можливостях.

Та продовжувати роботу потрібну. Тримаємо аграрний стрій!