Жодна країна не забезпечує себе насінням повністю на 100%. Факт визнаний міжнародною та європейською насіннєвою спільнотою.
Забезпечити міжнародний рух та транспортування насіння в умовах кризи, викликаної COVID-19, — перше, про що закликали виробники сільськогосподарської продукції в світі.
З офіційними заявами ще в середині березня виступили міждержавні об'єднання насіннєвих асоціацій ISF (Міжнародна насіннєва асоціація) та Euroseeds, ще відома як ESA (Європейська насіннєва асоціація).
Одночасно, на фоні цих новин, що вже котрий тиждень не сходять з перших шпальт, європейські постачальники і виробники насіння, які працюють в Україні не перший рік та налагодили виробничі процеси, а також національні насіннєві компанії ще раз продемонстрували надійність у роботі, гнучкість та результат — задоволення потреб клієнта за будь-яких умов.
Якщо ж говорити про прояснення в можливості експорту з України до ЄС — «Це дуже хороша новина і ми готові» — реакція постачальників і виробників насіння в Україні, які готові та уже працюють з викликами європейських та світових споживачів за насіннєвим напрямком, коли на початку 2020 р. отримали публічне підтвердження, що ЄС зобов’язалися до 30.06.2020 р. фіналізувати та прийняти рішення про включення України до переліку країн — не членів ЄС, які можуть бути повноправними учасниками світового комерційного обігу, та навіть визначили строк набрання чинності (через 20 днів після публікації прийнятого рішення).
Звісно, є ряд постійних закидань про значну вагу імпорту в обігу насіння в Україні, та те, що експорт — це не те, над чим потрібно зосереджувати зусилля України, однак, якщо подивимося дані по імпорту (джерело ISF), то тут країни-експортери є одночасно найбільшими імпортерами.
Так, найбільший імпорт насіння у грошовому вираженні, 2017 рік:
1. Нідерланди — $1 017 млн
2. США — $1 003 млн
3. Франція — $769 млн
4. Німеччина — $693 млн
5. Італія — $540 млн
6. Іспанія — $531 млн
7. Мексика — 455 млн
8. Російська Федерація — $442 млн
9. Китай — $366 млн
10. Україна — $293 млн
Визнання європейською спільнотою насіння, вирощеного та виробленого в Україні, є своєрідним знаком якості насіння українського виробництва, тому отримати рішення від ЄС — спільне завдання усіх.
Окрім того, Україна, в порівнянні з країнами Євразійського економічного союзу, першою впровадила міжнародні вимоги до виробництва, зокрема практичну імплементацію до закладки насіннєвих посівів, урахування вимог просторової ізоляції тощо, приєднуючись до Схем ОЕСР, без яких вихід на зовнішні ринки неможливий практично.
З країн ЄВРАЗЕС, таких як РФ, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, окрім РФ до насіннєвих схем ОЕСР розпочав приєднання лише Киргизстан (трави і бобові, злакові, буряк).
Інші пострадянські країни теж імпортують насіння (дані у натуральному та валютному вираженні):
Азербайджан — 13 т овочеві т, 1100 т — польові, загалом — 1 113 т, $8 млн ($6+2 млн відповідно);
Грузія — 24 т овочеві імпорт, 242 т — польові, загалом — 266 т на $3 млн (2+1);
Молдова — 155 т овочеві, 5000 т — польові, загалом — 5 155 т на $39 млн (4+35);
Узбекистан — 260 т (польові) на $2 млн.
Насіннєвий бізнес не стоїть на паузі, і якщо мовчати та не рухатися — потім дуже важко відновлювати репутацію та бути зі своїм продуктом на слуху. Навіть якщо зараз із клієнтом не порозумілися, чи у нього не вистачає коштів, діалог зі споживачем та його обізнаність із вашою лінійкою принесуть результат вам, клієнт має пам'ять та звернеться.
Тож тримайте руку на пульсі.
Матеріал вперше опубліковано на сайті AgroPortal.
